У слов’янських народів колись використовувалася алфавітна нумерація. Алфавітне позначення виникло у Х ст. Її введення приписують укладачам слов’янського алфавіту, братам Кирилу та Мефодію. Це був церковнослов’янський алфавіт, або так звана кирилиця, тобто, азбука створена на основі грецького алфавіту для слов’янських народів Балканського півострова. На Русь її завезли разом з церковними книгами. Перші дев’ять букв, над якими стояв спеціальний знак (титло), відігравали роль перших дев’яти чисел.
Числа до тисяч називали майже так само, як і тепер, тільки з невеликою відмінністю у вимові: один – «один», двадцять – «два десять», і т. д. Десять тисяч називали «тьмою». У той час це число вважали дуже великим і позначали ним множину, яку не можна полічити.
В першому друкованому російському підручнику з математики, тобто в «Арифметиці» Л. П. Магницького для великих чисел використовувалися вже сучасні назви: мільйон, більйон, трильйон…
Числа до тисяч називали майже так само, як і тепер, тільки з невеликою відмінністю у вимові: один – «один», двадцять – «два десять», і т. д. Десять тисяч називали «тьмою». У той час це число вважали дуже великим і позначали ним множину, яку не можна полічити.
В першому друкованому російському підручнику з математики, тобто в «Арифметиці» Л. П. Магницького для великих чисел використовувалися вже сучасні назви: мільйон, більйон, трильйон…
Комментариев нет:
Отправить комментарий