Перші записи арабо – індійськими цифрами зустрічається в іспанських рукописах ще в Х ст. А в одному рукописі цього часу з Сан – Гала (університетська бібліотека в Цюриху) є вже знак нуля. В Європі десяткова нумерація зустрічається в ХІІ ст. Цьому сприяло переклад арифметичної праці видатного вченого ал – Хорезмі, в якій було викладено спосіб позиційного числення. Нова нумерація у Європі зустріла відчайдушний опір, як з боку науковців, так і з боку влади. Купцям у 1299 році у Флоренції заборонялося користуватися новими цифрами у бухгалтерії і наказано користуватися римськими цифрами або записувати числа словами. В офіційних паперах аж до ХVІІІ ст. вимагалося користуватися тільки римськими цифрами. Переконаним прихильником нової нумерації у Європі був знаменитий італійський математик середньовіччя Леонардо Пізанський, відомий також під ім’ям Фібоначчі. Тим часом у Німеччині, Франції і Англії до кінця ХV ст. новими цифрами майже не користувалися.
З цього приводу видатний французький математик П’єр Лаплас казав: «Думка про зображення всіх чисел за допомогою десяти знаків, надаючи їм, крім, значення за формою, ще й значення за місцем, настільки проста, що саме через цю простоту важко зрозуміти, яка вона дивовижна».
Перша друкована індійсько – арабська арифметика на іспанській мові з’явилася у 1482 році. Найбільш ранні російські монети з арабськими цифрами відносяться до 1654 року, а в останній раз слов’янські числа з’являються на мідних монетах у 1718 роц
Комментариев нет:
Отправить комментарий